Молчание - золото. Но иногда - очень низкой пробы!
25.03.2008 в 00:20 *Karlson* написал(а):
Урок у школі
На уроці географії у школі:
-Діти! Пограймо у гру. Я описуватиму вдачу якогось народу, а Ви будете відгадувати, що це за народ. Добре?
- Домовились!
- Отже, гарний народ: і працюють наче, і гостинні трішки, проте як вип’ють - ховайся, бо буде лихо…
Петрик викрикує:
-Та це ж москалі!
-Ну, які ж москалі, Петрику, вони росіянами звуться… А взагалі то правильно! Сідай. Наступне:
і хазяйновиті вони, у всьому порядок та рахунок знають, тільки от взимку в них снігу не випросиш…
Марічка підскакує:
- Я знаю, жиди це!
Та які жиди - їх євреями кличуть. А взагалі то правильно! Сідай, Марічко.
Остання людність:
хазяйновиті, щирі, гостинні люди, а хати в них маленькі-гарненькі, побілені; поряд мальви ростуть… Все як у казці, проте вийде чоловік з хати, подивиться на хатинку сусіди і зціпивши зуби, промовить: “А, бодай вона згоріла…”
У класі мовчанка.
-Ну, хто це? Що, не знаєте? Чого мовчите?
Тихенький голос з останньої парти:
-Зате ми гарно співаємо…
Я искренне люблю свой народ, правда-правданаверное но не стебаться не могу)))
дайте еще!
Не обижайтесь, родные) Я вас всех люблю и все такое) Меня просто прет)
Не воспринимайте это всерьез))
URL записиНа уроці географії у школі:
-Діти! Пограймо у гру. Я описуватиму вдачу якогось народу, а Ви будете відгадувати, що це за народ. Добре?
- Домовились!
- Отже, гарний народ: і працюють наче, і гостинні трішки, проте як вип’ють - ховайся, бо буде лихо…
Петрик викрикує:
-Та це ж москалі!
-Ну, які ж москалі, Петрику, вони росіянами звуться… А взагалі то правильно! Сідай. Наступне:
і хазяйновиті вони, у всьому порядок та рахунок знають, тільки от взимку в них снігу не випросиш…
Марічка підскакує:
- Я знаю, жиди це!
Та які жиди - їх євреями кличуть. А взагалі то правильно! Сідай, Марічко.
Остання людність:
хазяйновиті, щирі, гостинні люди, а хати в них маленькі-гарненькі, побілені; поряд мальви ростуть… Все як у казці, проте вийде чоловік з хати, подивиться на хатинку сусіди і зціпивши зуби, промовить: “А, бодай вона згоріла…”
У класі мовчанка.
-Ну, хто це? Що, не знаєте? Чого мовчите?
Тихенький голос з останньої парти:
-Зате ми гарно співаємо…
Я искренне люблю свой народ, правда-правда
дайте еще!
Не обижайтесь, родные) Я вас всех люблю и все такое) Меня просто прет)
Не воспринимайте это всерьез))
Если какие слова не понятны, спрашивайте - переведу.
усмеяло просто!
А вот ещё. (извините, оно будет по-русски)
Украинское село, ночь. Идут двое, подходят к одной хате.
- Микола, выходи!
Тишина.
- Микола, иди горилку пити!
Тишина.
- Микола, у нас и сало ести!
Тишина.
- Микола, да шо ж ты там делаешь?!
полный страдания голос:
- Е..сь, будь оно неладно!!!
Если какие слова не понятны, спрашивайте - переведу.
Я теж з України, усе зрозумію
Очень люблю Украину. Особенно Киев. Исторически так сложилось...
Вот вам ещё анекдот, как раз знакомый, приезжавший из Киева, рассказал.
Несколько лет назад был большой скандал. Пассажирский самолёт где-то над Украиной сбили ракетой, там ещё все хаялись по этому поводу. Ну, и:
- Шо?! Москальский летак? Полный жидов? Нееее, ни мы, ни мы, ни мы!..
- Кая гарна нынче погода! - кае пан писарь пану голови, - коли ще три дни простоит, так всё из земли и повилизит!
- Ковинька тоби на язык, пане писару! У мене на том погосте три жинки схоронено, так не дай-то бог, як ти повилизут!
Возможно, где-то слова переврал... Но анекдот очень люблю. В последнее время, правда, он что-то в тему становится...